Підбити підсумки року — це пройти його двічі: окремо по тому, що вийшло, і окремо по тому, що не вийшло. А далі зробити з двох списків одну дію: обрати головний напрямок на наступні дванадцять місяців. Підсумки, зібрані тільки з перемог, виглядають добре й не дають майже нічого: уся корисна інформація про рік лежить у другій половині.
Навіщо взагалі підбивати підсумки
Різниця між «рік минув» і «рік прожитий» — у тому, чи залишилися від нього висновки. Без підсумків пам'ять тримає останні два місяці та кілька яскравих подій, а решта розчиняється. Звідси й типове грудневе відчуття, що рік пройшов непомітно й нічого особливого не сталося, — хоча зроблено було чимало.
Друга причина практичніша. Підсумки — це вхідна точка для наступного плану. Цілі, написані з чистого аркуша, майже завжди повторюють торішні, тільки з новими датами. Цілі, написані після чесного розбору, враховують те, на чому минулий рік зламався. Про те, чому списки цілей не доживають до березня, ми розбирали окремо в матеріалі як ставити цілі.
Процедура складається з трьох частин: що вийшло, що не вийшло, і одне рішення на наступний рік. На все разом вистачає одного вечора.
Перший захід: що вийшло — рахувати, а не згадувати
Згадувати досягнення по пам'яті — марна справа: у голові спливає останнє й найгучніше. Тому підсумки починаються зі списку цілей, який складався рік тому. Навпроти кожного пункту ставиться позначка: закрито, не закрито, втратило актуальність. Виходить число — скільки пунктів із річного списку реалізовано.
Якщо списку немає, він збирається заднім числом: пройтись по календарю й банківській виписці по місяцях і виписати все, що було зроблено. Це займає довше, але відповідь дає ту саму.
Відсоток виконання при цьому — не оцінка і не вирок. Цілі бувають дуже різними, і часом одна ціль може переважати десять інших за емоційною вагою та значущістю. Тому головне питання до першої половини підсумків звучить інакше, ніж «скільки відсотків»: чи зроблено те, що було принципово важливо встигнути цього року. Якщо так — рік вдався, навіть коли закрито менше половини списку.
Другий захід: що не вийшло — і чому цей список важливіший
За ідеєю, у підсумках треба написати щось позитивне та надихаюче. Але значно більше користі дає розмова про реальні помилки.
Причина проста: перший список описує те, що вже працює і що не треба міняти. Другий описує те, що міняти доведеться. Усе, що станеться з наступним роком, вирішується саме тут.
Другий список пишеться так само предметно, як перший: не «погано попрацював», а конкретні пункти, які планувались і не закрилися. Поряд із кожним — причина, названа чесно. Не «не було часу», а те, що було насправді: неорганізованість, певний рівень хаосу, відсутність відповідальної людини в напрямку, страх зробити перший крок. Про те, чому ми роками знаємо, що робити, і не робимо, ми писали в матеріалі як змінити своє життя.
Три помилки, які з'їдають рік непомітно
У списку причин з року в рік повторюються одні й ті самі. Ось три, які коштують найдорожче.
- Розфокусування у діяльності. Через спробу сидіти відразу на кількох стільцях частина енергії та ресурсів використовується не оптимально. Коли починаєш розвивати нові проєкти, не налаштувавши систему в основній діяльності, усе рухається повільно. Куди насправді розходиться увага протягом дня — розбирали в матеріалі про чотири рівні уваги.
- Зволікання, коли рішення вже зрозуміле. Внутрішній голос підказує, як діяти, а людина зволікає — і втрачає хороші можливості. Довге обмірковування іноді корисне, інколи ж є тим чинником, який навпаки все зводить до нуля. Дорога з'являється під колесами, які вже їдуть, і про це є окремий матеріал.
- Не зроблена «домашня робота». Проблеми та ситуації, з якими стикаємось, здебільшого не досліджуються взагалі. Якщо зануритись на двадцять–тридцять хвилин у пошук і відео, можна дізнатися дуже багато про ту проблему, яка з'явилася в твоєму житті. Нехтування цим простим правилом коштує дуже багато.
Шукати не список невдач, а спільний корінь
Коли другий список готовий, з ним робиться ще одна дія — і вона найцінніша в усій процедурі. Пункти групуються за причинами.
Майже завжди виявляється, що кілька різних незакритих цілей тримаються на одній невирішеній речі. Класичний приклад: людина цілий рік ходить у спортзал і не приходить до бажаної ваги — а корінь не в тренуваннях, а в неналагодженому режимі, пізніх вечерях і сні в різний час. Якщо перед сном поїв, організм усю ніч перетравлює цю їжу замість того, щоб нормально відпочивати, і вранці прокидаєшся важким і вже трохи втомленим. Одна невирішена дрібниця тягне за собою три-чотири пункти річного плану.
Саме тому підсумки варто доводити до кінця, а не зупинятися на переліку. Десять невдач, у яких два корені, — це не десять задач на наступний рік, а дві.
Окремо варто перевірити список на те, чого в ньому немає. Невміння відпочивати й винагороджувати себе за зроблену роботу зазвичай не потрапляє в підсумки взагалі: воно не виглядає ціллю. Хоча рік, у якому не було навіть двох вихідних поспіль, — це теж результат, і його треба побачити.
Чого з підсумками робити не варто
Головне правило другої частини: розбір — це не самосуд. Сварити себе за помилки безглуздо. Краще зробити правильні висновки та рухатися вперед.
Другий запобіжник — не залишатися в цьому списку надовго. Фокусуватися треба не на тому, що не вдалося реалізувати, а йти далі. Навіть якщо в більшості випадків ми зазнаємо невдач, але продовжуємо фокусуватися на тому, що в нас виходить, ми зможемо рухатися вперед.
І третє, про що попереджає будь-який чесний розбір: реальність дуже добре зрізає всі рожеві переконання та очікування. Після такого вечора часто з'являється відчуття, що в ряді важливих питань ти був наївним. Це нормальна частина процедури, а не привід її припинити.
Кредо року: одне слово на наступні дванадцять місяців
Третя частина підсумків — єдина, що дивиться вперед. На кожен рік варто обирати для себе одне головне направлення, якому присвячуються наступні дванадцять місяців. Це, так би мовити, стратегічна рамка для всіх процесів та основний напрям на рік.
Кредо — не ціль і не список. Це слово, через яке потім проходять усі рішення року: кожна нова можливість звіряється з ним, і те, що в рамку не вписується, відкладається без довгих роздумів.
Напрямки бувають різні за типом. Рік створення контенту — коли треба зрушити з нуля в тому, чого раніше не було взагалі. Рік команди й делегування — коли робота впирається в те, що все тримається на одній людині. Рік автономності — коли залежність від чужих ресурсів і локацій стала головним гальмом. Рік цифр — коли процесів уже багато, а вимірюються одиниці з них.
Кредо обирається саме з другого списку: головним напрямком стає той корінь, який цього року з'їв найбільше цілей.
Коли кредо — рахувати
Окремо варто сказати про напрямок, до якого раніше чи пізніше приходять усі, хто працює з цілями системно.
Змінювати можна лише те, що ти контролюєш. А найкращий спосіб щось контролювати — це все рахувати. Бо цифри чесно й об'єктивно показують тобі ситуацію. Коли ти бачиш правильно сформований звіт, потрібне рішення ніби проситься само собою. Його не потрібно вигадувати.
Рахувати можна не лише роботу: здоров'я, спорт, розвиток, хобі, творчість і більшість інших сфер теж піддаються вимірюванню. І саме цифри роблять наступні підсумки року вдесятеро швидшими — бо половина відповідей уже зібрана.
Як підбити підсумки року: порядок дій
- Візьміть список цілей на рік і позначте кожен пункт: закрито, не закрито, втратило актуальність. Немає списку — відновіть його по календарю.
- Випишіть окремо, що вийшло. Перевірте головне: чи зроблено те, що було принципово важливо.
- Випишіть окремо, що не вийшло, і поряд із кожним пунктом — справжню причину.
- Згрупуйте причини. Знайдіть два-три корені, на яких тримається більшість невдач.
- Оберіть кредо наступного року — одне направлення, яке закриває найбільший із цих коренів.
- Розкладіть кредо на цілі року, а потім на місяць. Як перетворити річну рамку на план на чотири тижні — у матеріалі про планування місяця.
Як вибудувати всю систему — від кредо року до сьогоднішнього списку справ — і як тримати її, коли обставини змінюються, ми розбираємо на програмі «Досягнення цілей».
Часті питання
Коли підбивати підсумки — обов'язково наприкінці грудня? Зручніше наприкінці календарного року, бо з ним збігається більшість зовнішніх циклів. Але підсумки можна підбити в будь-який момент за останні дванадцять місяців — процедура від дати не залежить.
Що робити, якщо списку цілей на рік не було взагалі? Відновити рік по календарю, листуванню й виписці — по місяцях. Вийде не план, а фактичний перелік зробленого, і цього достатньо, щоб побачити повторювані причини та обрати кредо.
Скільки пунктів має бути в річному списку, щоб підсумки мали сенс? Кількість не принципова: підсумки читаються не за відсотком, а за тим, чи закрите принципово важливе й чи знайдено спільні корені невдач. Список із десяти пунктів дає таку саму картину, як список із шістдесяти.
Хочете глибше?
Цю тему ми детально розбираємо на програмі школи — з практичними завданнями та зворотним зв'язком.
