Щоб перестати уникати проблем, треба прийняти просту річ: питання, від якого ховаються, не зникає, а чекає. І коли воно все ж наздоганяє людину, то, як правило, вже серйозніше й важче, ніж у момент першої зустрічі. Взяти відповідальність за своє життя — означає братися за гостре питання раніше, ніж воно візьме за горло.
Нижче — як виглядає уникання в різних сферах, чим відповідальність відрізняється від постійної тривоги і що робити, коли не знаєш, який вибір правильний.
Як виглядає уникання проблем
Більшість людей не береться за вирішення гострого питання, доки воно не візьме за горло. Це працює однаково у здоров'ї, у грошах і в стосунках з близькими.
- Здоров'я. Щось починає колоти в боці — і лише мала частина людей іде до лікаря. А раптом і так минеться? Якщо вчасно не зайнятися здоров'ям, потім може статися так, що навіть швидка допомога не завжди зможе допомогти.
- Стосунки. Дружина каже чоловікові, що їй не вистачає уваги й спільного часу, а він відмахується: вона ж просто не розуміє, як багато він мусить працювати, щоб забезпечити сім'ю. Зрозуміти все й бути готовим працювати над стосунками він раптом стає тоді, коли настає момент розлучення.
- Гроші. На балансі кредитної картки постійно мінус, а людина пояснює це невдалим періодом: потім усе обов'язково налагодиться. Але борги лише зростають, а мотивації працювати стає все менше — адже зароблене потрібно просто віддати. Так людина скочується в боргову яму з депресії та втоми.
Спільне в усіх трьох історіях одне: сигнал був, і його вирішили не чути.
Чому проблема, від якої ховаються, стає більшою
Життя постійно сигналізує нам через обставини та проблеми. Воно вказує на ті сфери, в яких ми закриті й не хочемо вчитися. Якщо на людину не діє шепіт, звучить гучніший голос. Якщо й він не допомагає, починається крик, а далі — поштовхи.
Життя впливає на нас найсильніше в зоні нашої найбільшої неадекватності. Чим більш закритим є мислення людини в якійсь сфері, тим складніше для неї життя саме там.
Звідси практичний висновок: уникання не економить сили, а відкладає рахунок, який потім приходить з відсотками. Про те, як знайти причину, через яку та сама проблема ходить по колу, і перетворити її на правило, — окрема стаття: чому проблеми повертаються.
Відповідальність не означає жити проблемами
Тут легко впасти в іншу крайність. Людина вирішує більше нічого не відкладати — і починає жити в постійній напрузі, бо відкриті питання є завжди.
Іноді здається, що як тільки вирішимо ці конкретні проблеми, все стане простішим. Але потім виникають нові виклики, і так без кінця. Тому, щоб не перебувати постійно в пригніченому стані, потрібно навчитися відокремлювати своє життя від тих проблем, які є зараз і будуть потім. Інакше житимемо проблемним життям і постійно страждатимемо через підключеність до невирішених питань.
Коли болить один зуб, у цей момент дуже складно радіти, що інші зуби не болять: уся увага на проблемному. Але певний рівень такого болю може бути завжди, бо проблеми й труднощі неминучі. Варто навчитися цінувати всі зуби, з якими зараз усе добре. Завжди є сфери життя та події, за які можна бути вдячним.
Це не означає, що ми не займаємося проблемами. Це означає, що ми не дозволяємо їм тримати нас у пригніченому настрої й думати лише про них. Займатися питанням і жити ним цілодобово — різні речі. Саме це вміння розрізняти й регулювати власний стан і називають емоційним інтелектом.
Як розвинути рішучість, коли не знаєш, що обрати
Часто людина уникає проблеми не через лінь, а тому, що застигає перед неприємним вибором. Кожен шлях веде кудись, і кожен має конкретні наслідки. Найгірше в такій ситуації — залишатися на місці в нерішучості.
Що б ви не робили, не затримуйтеся на роздоріжжі. Там ви тільки втратите багато нервів, часу й енергії і так і не наблизитеся до мети. Робочий порядок такий:
- Добре обдумати все на папері. Розписати різні варіанти та їхні наслідки.
- Прийняти рішення. Не ідеальне, а найкраще з того, що видно зараз.
- Діяти. І дивитися, куди веде обраний шлях.
Навіть якщо ви помилитеся й підете не тим шляхом, як тільки це зрозумієте, зможете повернутися й обрати інший. Зате весь час будете в русі й почнете розуміти, який шлях ваш, а який ні. Час — це ворог, який не прощає нерішучості.
Відповідальність починається з власного слова
Брати відповідальність за своє життя — це ще й тримати обіцянки. Коли ми щось обіцяємо й не виконуємо, ми падаємо з висоти цих зобов'язань. Це дуже швидкий спосіб підмочити репутацію й опинитися в ізоляції від якісного оточення.
У момент, коли ви сказали «так, я зроблю», м'яч на вашому боці — навіть якщо ця послуга потрібна не вам, а іншій людині. Якщо їй доводиться постійно нагадувати про обіцянку, ви самі собі підкладаєте репутаційну жабу. Краще бути скромним на обіцянки й давати їх рідко, але коли слово вже дано — тримати його й не змушувати людей бігати за вами з нагадуваннями.
Людина, яка спокійно виконує взяті зобов'язання, читається оточенням як надійна й самомотивована. А більшість можливостей у житті приходить саме через людей. Про те, як домовлятися так, щоб домовленості працювали, — у статті як домовлятися з людьми.
Жити за внутрішньою нормою
Щастя — це коли людині нема чого приховувати. Коли ми чесні з собою і з оточенням, то поступово стаємо цілісною особистістю, яка діє згідно з внутрішніми принципами. Чим частіше ми діємо відповідно до своїх переконань, тим щасливішим буде життя.
Уникання проблем часто і є такою дрібною нечесністю з собою: знаєш, що треба, і робиш вигляд, що не знаєш. Компроміс із самим собою має високу ціну. Коли підкорюєшся обставинам чи натовпу, потім дуже складно себе поважати.
Діючи за внутрішніми принципами, ви не раз почуєте розчаровані голоси людей, які вас не знають. До них варто ставитися спокійно: саме ви прокидаєтеся зранку щасливими або розчарованими в собі, і це ваш вибір. Детальніше про це — у статті як не залежати від чужої думки. А коли ви залишаєтеся вірними собі, навколо поступово формується коло людей, які так само прагнуть жити вільно й слідувати своїм принципам.
З чого почати
- Випишіть питання, яке відкладаєте найдовше. У здоров'ї, грошах чи стосунках — те, про яке думаєте частіше, ніж хотілося б.
- Згадайте, яким був перший сигнал. І подумайте, наскільки гучнішим він став відтоді.
- Розпишіть варіанти на папері й оберіть один. Сьогодні, а не після «вдалішого періоду».
- Зробіть перший крок і відпустіть питання до наступного. Займатися проблемою не означає думати про неї цілий день.
- Перевірте свої обіцянки. Чи є хтось, кому доводиться вам нагадувати? Закрийте цей борг першим.
Уміння помічати, що ви ховаєтеся від проблеми, не тонути в тривозі й діяти за внутрішньою нормою — це і є робота з власними емоціями. Саме їй присвячена програма «Емоційний інтелект».
А чи вдається вам відокремлювати свої проблеми від свого життя?
Часті питання
Чому люди уникають проблем? Здебільшого через надію, що питання вирішиться саме: а раптом і так минеться. Але проблема, від якої ховаються, зазвичай повертається серйознішою, ніж була на початку.
Що означає взяти відповідальність за своє життя? Братися за гострі питання, коли сигнал ще тихий, приймати рішення замість того, щоб стояти на роздоріжжі, і тримати дане слово.
Як не жити в постійній тривозі, якщо проблеми є завжди? Відокремлювати своє життя від проблем: займатися ними, але не дозволяти їм тримати вас у пригніченому стані й помічати лише те, що болить.
Хочете глибше?
Цю тему ми детально розбираємо на програмі школи — з практичними завданнями та зворотним зв'язком.
